Критичне мислення

    Який головний секрет критичного мислення?

    Вчителям запропонували визначитись для себе – чи є вони медіаграмотними, і якщо так, то якими аргументами можуть це довести? Як виявилось, відповісти на таке, здавалось би, базове питання, нелегко, оскільки у цей термін часто фахівці вкладають різні значення. Крім того, можуть плутати «медіаосвіту» із «медіаграмотністю», що не дивно – адже для багатьох громадян ці поняття взагалі є невідомими. Людмила Гуменюк, директор Центру медіаініціатив, тренер Літньої школи, зазначила, що медіаграмотність є значно широким поняттям – його можна порівняти із міцною стіною, в якій медіаосвіта – лише одна із цеглинок. Окрім медіаосвіти є й інші складові: культорологія, історія, політологія, політекономія.

   Існують різні визначення поняття медіаграмотності. Якщо формулювати коротко, то це система знань та вмінь, яка дозволяє людині розуміти, як і навіщо сконструйовані медіамеседжі. Медіаграмотна людина помічає медіамеседжі у щоденному житі, вміє їх критично осмислювати та оцінювати. Як пояснила Людмила Гуменюк, важливо, аби і вчителі, і учні завжди пам’ятали про ключові принципи медіаграмотності: усі медіамеседжі створюються людиною або групою людей (організацією); кожний меседж конструюється для досягнення певної мети; різні люди можуть інтерпретувати меседжі по-різному, в залежності від середовища, в якому вони росли і навчалися; медіамеседжі використовують для отримання влади або контролю; всі медіамеседжі включають різні точки зору.

   Важливо, щоб учні не лише знали про ці принципи, але й навчились автоматично застосовувати свої знання на практиці – пам’ятали про конструйованість різних медіапродуктів, які їм трапляються щодня, будь то реклама, пісня, матеріал в Інтернеті, теленовини, фільм. 

   «Одне з найважливішого, чому має навчити педагог учнів – це не відповідати правильно на питання, а вміти ставити правильні питання», – наголошує Людмила Гуменюк. Мається на увазі основа критичного мислення – не сприймати пасивно певний меседж, а замислюватися над низкою питань про нього. Головні з питань такі: хто створив меседж? навіщо його було створено? яка цільова аудиторія? хто за нього заплатив? хто може дістати з нього користь? кому він може завдати шкоди? яка головна ідея меседжу? про що в ньому не говориться, а було б важливо знати? контекст меседжу – коли його було зроблено, як його було представлено публіці?

    Дати відповіді на ці питання може бути складно не лише для дітей, а й для багатьох дорослих, особливо якщо ми говоримо про складні медіапродукти – новинні сюжети, кінофільми. Під час занять вчителі випробовували свої навички з різними медіатекстами, зокрема фотографіями, статтями з інтернет-сайтів та новинними сюжетами. Стало зрозуміло, що починати аналіз меседжу важливо не з самого змісту повідомлення, а з перевірки його джерела, авторства, і лише потім приступати до аналізу змісту та робити припущення щодо мети. Увагу педагогів звертали й на те, що необхідно пам’ятати, кому належать ті ЗМІ, контент яких ми аналізуємо. Так, окрема лекція бува присвячена «карті власності» українських ЗМІ. Розуміння медіавиробництва – це важлива складова медіаосвіти. А під виробництвом ми маємо на увазі і технології, і індустрію – тому важливо знати імена власників ЗМІ, і чи отримують вони комерційну вигоду від цих медіа.